Публіцистика

Мораль без Христа і Христос без моралі

Людина нерідко буває незадоволеною своїм Творцем. Це зокрема стосується і Божих вимог щодо людської поведінки. І це незадоволення зумів хитро посіяти в серця наших праотців Адама та Єви змій-спокусник. Уже тоді він змусив перших людей засумніватися у добрих намірах Господа. І вони вирішили дещо «підправити» Божі вимоги щодо своєї поведінки.

Подібне «раціоналізаторство» спостерігалося протягом усієї історії людства. І коли Ісус Христос приніс людям нове вчення, найбільш повно відкривши Божі наміри та Його суть як Бога любові, Він тим самим дав нову мораль, тобто принципи поведінки. Багато богословів вважають Нагірну проповідь саме тим «моральним кодексом» кожної віруючої людини. За цими правилами християни жили та будували стосунки між собою, собою та Богом, собою та навколишнім світом. Цю мораль критикували, відкидали, але й до сьогодні мільйони послідовників Христа вважають її єдиною Божою конституцією.

А втім, є чимало людей, які хотіли б її вдосконалити. Точніше, цього хоче сатана, якому не завжди вдається змусити людей порушувати моральні правила Нового Заповіту. Тому він вдається до хитрощів, пропонуючи людям християнську мораль без Христа. Що це значить?

А це значить: нехай людина вірить у Христа як Сина Божого, у правильність євангельських вимог, виконує їх, живе за ними, тим самим завойовуючи авторитет оточуючих, але їй не обов'язково віддавати серце Христові і визнавати Його особистим Спасителем. Одним словом, це не перероджена віруюча людина, яка виконує усі євангельські моральні вимоги.

Богові не потрібні такі віруючі. Божий Син прийшов на землю не просто для того, щоб запропонувати нову мораль. Він прийшов, щоб «спасти людей від їхніх гріхів», щоб дати їм нове серце, нові бажання, нові мотиви поведінки. Безперечно, людина, яка живе за євангельською мораллю, гідна поваги, має певні переваги, Бог навіть може її багато в чому благословляти. Дуже добре, що у світських школах України сьогодні пропонується викладання християнської етики. Дітям, які виховуються на жорстокості, на аморальності сучасних відеофільмів, комп'ютерних ігор, так потрібні слова любові та доброти. Але «коли хто не народиться згори, то не може бачити Божого Царства» (Ів. 3:3). Тому християнська мораль без Христа є дорогою, що веде в глухий кут. Справжній християнин повинен на практиці сповідувати повну Євангелію: спасаючу віру в кров Ісуса Христа і на її основі — високоморальне християнське життя.

Ще однією небезпекою двадцять першого століття у християнстві є проповідь Христа без моралі. Тобто проповідь про те, що для спасіння потрібна лише віра в Ісуса, а так як Бог дивиться тільки на серце, то все зовнішнє не має значення. Одягайся як хочеш, поводься як хочеш, слухай, дивися, що хочеш, головне — май Бога в серці та служи і вклоняйся Йому «в дусі». Це також не біблійне вчення. Христос хоче, щоб християни були «світлом», «сіллю» для оточуючих, хоче гармонії між внутрішнім на зовнішнім життям, хоче плодів, які можна бачити наочно. Якщо поведінка, зовнішній вигляд християнина не відповідають моральним вимогах Бога, то є серйозні сумніви стосовно того, а чи він дійсно народжений згори.

Лише гармонія переродженої душі зі зразковою євангельською поведінкою робить християнина євангельським християнином. Христос і мораль, мораль і Христос — це речі які неможливо уявити розрізненими.

Назад

 

   "  "