Поза збірками

*  *  *

Дивлюся в небо. Там, у вишині,
Мій найрідніший Всесвіту шматочок.
В чужій, буденно сірій метушні
Воно снаги цілющої ковточок.

Підношу погляд — там небесний дім,
Його рукою мало не торкнуся.
Я для землі давно вже став чужим.
Я йду!
І несподівано спіткнувся...

І замість мрій — простягся на землі,
І замість неба — все лице в пилюці...
У голові басистий хор джмелів,
З високих дум — самі обривки куці...

Дорога в небо, що не говори, —
Висока ціль і варта перемоги!
Та, зводячи свій погляд догори,
Не забувай дивитися під ноги.

Назад

 

   "  "