Поза збірками

* * *

Різдвяна тиша
Маля колише,
шепоче вівцям:
«Вже спіть! Тихіше!»
А на полях
щораз сильніше
небесний хор
там, на узвишші,
усій землі
небесні вірші
співав,
і мир народам розсівав.
Завмерло поле
і ледве дише.
Вже горизонт
позолотішав,
вже ніч світліша.
І небо пише
нову скрижаль,
зірками кришить
на землю
крихти доброти...
І пастухи
щонайщиріше
перед Малям
схилились в тиші.
В пустелі десь
дороги інші
ведуть волхвів...
А мир густішав,
і мироточив,
і найбіднішим,
і наймудрішим
у серце
вічність
виливав...

Різдвяна тиша
Маля колише.
Вже горизонт
позолотішав,
вже ранок скоро,
уже світліше.
Вже новий день
повеселішав,
землі надію
провістив.

Назад

 

   "  "