З редакційної пошти
Рецензія на вірш "День подяки"
День подяки
Могутній Боже, дух до Тебе лине,
В святковий час в присутності Твоїй
З подякою схиляються коліна,
Віддати славу прагне голос мій.
За кожен подих, що мені дарує сили,
За щирий потиск дружньої руки,
За пісню, що злетіла з уст несміло,
За досвід, що приносять нам роки,
За мами сльози і молитву тата,
За Слово вічне, те що живить дух,
За посмішку, що підбадьорить брата,
Що Ти — це ліки від усіх недуг,
За кожен крок, ціну якому знаю,
За тихий плин моїх безмежних мрій,
За віру, за любов, за те, що відчуваю,
Як Ти торкаєш струни у душі моїй…
Хай тануть всі невдячності крижини,
Хай гріють душу щирі почуття,
Хай День Подяки, — мов краплина,
Пливе в потоці вдячного життя.
Сергій О.
Вірш написано в силабо-тонічній системі віршування. П’ятистопний ямб. Перехресне римування. Автор не дотримується обраної схеми, заданої першою строфою, тому ритм спотикається в 1 рядку 2 строфи (рядок на стопу (два склади) довший), так само в 4 рядку 4 строфи, а 3 рядок 5 строфи на стопу коротший.
Рими чудові, крім Твоїй — мій, почуття — життя, які, незважаючи на свою точність, уже давно стали банальними.
Вірш наповнений релігійного почуття, але, як на мене, звучить штучно. Дух до тебе лине… в присутності Твоїй. Абсурдно. Бог же поряд. Крім того, я б уточнив чий Дух.
Схиляються коліна, прагне голос мій — начебто художні засоби, синекдоха, але, знову ж таки, віє від них холодком.
Ускладнюють вірш з’ясувальні підрядні речення: пісню, що; досвід, що; Слово вічне, те що; за те, що і такі інші. Краще знайти епітет до слів, що потребують означення. Приміром, за несмілу вдячну пісню, за дарований роками досвід тощо.
Мами сльози, молитва тата. Краще вжити присвійні прикметники, це більш характерно українській мові і звучить природніше: мамині сльози, татова молитва.
Струни у душі моїй, краще струни моєї душі.
Краплина чого? Як може плисти краплина в потоці? Я цього не уявляю, а тому цей образ мертвий. Знайдіть інший.
Загалом, авторові не бракує почуття і формальної вправності. Якби трошки глибшого відчуття і розмаїття слова. Але це приходить з досвідом.
Василь МАРТИНЮК,
літературний редактор журналу "Благовісник"
|
