Фотопроповідь

Хрест без Христа

Це не кадр з фільму про страждання Ісуса. Це реальне фото із сьогоднішнього життя. І зроблено воно на Філіпінах під час Страстної п’ятниці. Це театралізоване дійство, що бере початок ще з 40-их років, щороку набирає популярності і приваблює все більше туристів. Перед тисячами глядачів розгортаються події двохтисячолітньої давності, коли в Єрусалимі розпинали Сина Божого. Але, на відміну від театру, цвяхи тут справжні, 15-сантиметрові, і вбивають їх у руки по-справжньому. І ті, хто лягає на хрест, роблять це цілком добровільно. Рубен Енайя, наприклад, повторює це щороку ось уже більше двадцяти років. Як пояснює, він тим самим хоче віддячити Богові за те, що одного разу Той спас його від смерті на будівництві. Інші кажуть, що цими муками, які терплять під час розп’яття, вони надіються спастися від гріха.

От тільки для чого ж тоді страждав Ісус Христос, якщо людині знову і знову потрібно себе розпинати? І чи не є оце намагання вгодити Богові ще однією спробою розп’ясти Сина Божого? Бо тоді Його жертва виявляється марною або її замало, щоб отримати спасіння і прощення гріхів. Дивно, на які величезні, іноді нелюдські жертви ідуть люди, аби власними зусиллями догодити Господу. Виявляється, іноді тіло легше розп’ясти на хресті, аніж розп’ясти свою гріховну натуру, яка відмовляється просто та нелукаво прийняти жертву Ісуса Христа. Христа, Який «один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних» (1 Петр. 3:18).

Нелегко було Ісусові нести хреста і дозволити грішникам розп’ясти Себе на ньому. Думаю, і сьогодні нелегко Йому дивитися, як люди намагаються пробратися у Царство Небесне, минаючи Голгофу, зі своїми власними хрестами. Хрестами, які зневажають хрест Ісуса.